Хорольський ботанічний сад
Хорольський ботанічний сад
Хорольський ботанічний сад створено з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ХОРОЛЬСЬКОГО БОТАНІЧНОГО САДУ
Збереження, вивчення, акліматизація, розмноження в штучних і природних умовах та поповнення ботанічних колекцій рослин, особливо рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення; збагачення біорізноманіття України шляхом введення в культуру інтродукованих видів, впровадження у зелене будівництво та сільськогосподарське виробництво нових високопродуктивних і стійких видів рослин; догляд та утримання колекційних фондів і експозиційних ділянок, реконструкція насаджень; проведення фундаментальних і прикладних науково-дослідних робіт з інтродукції та акліматизації, розмноження та ефективне використання рослин місцевої та світової флори; ведення навчальної, освітньо-виховної та просвітницької роботи в сфері біології, екології, охорони природи, селекції, рослинництва, декоративного садівництва і ландшафтної архітектури.
Згідно фізико-географічного районування, територія ботанічного саду належить до Північної області Придніпровської (Полтавської) рівнини Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції лісостепової зони.
Місцевість, на якій створено ботанічний сад, погорбована, являє собою глибокий яр, по днищу якого йде водоток водозбору р. Хорол. Нині тут побудований каскад чотирьох ставків, до яких прилягають стрімкі заліснені схили, а також прилеглі невеликі плакорні ділянки з лісовою та частково лучною і лучно-степовою рослинністю, що розміщується у верхніх частинах схилів.
У Хорольському ботанічному саду проводяться наукові дослідження у напрямку інтродукції нових південних, в тому числі субтропічних плодових культур відкритого ґрунту з корисними властивостями. Найбільш цінними об’єктами дослідження стали такі культури, як актинідія китайська (Actinidia chinensis Planch.), інжир (Ficus carica L.), азиміна трилопатева (Asimina triloba L. ), хурма віргінська (Diospiros virginiana L.), унабі (Zizyphus jujuba Mill.)
Наукова діяльність спрямована на впровадження високотехнологічного адаптивного садівництва нових видів культур, що потребують мінімуму агротехнічних витрат на культивування завдяки природній стійкості до біотичних та абіотичних факторів середовища.
Основні площі в рослинному покриві займають лісові угруповання.
Особливої уваги заслуговує ділянка старого Дубового гаю. Дубові насадження, що в ньому збереглися, мають парковий вигляд. На даний час Дубовий гай – ботанічна пам’ятка природи.
Перший ярус діброви утворений дубом звичайним, який має вік 100 років і більше. У деревостані домішку становить липа серцелиста (Тіlіа соrdаtа L.) та груша лісова (Pyrus communis L.). Серед столітніх дубів розміщена чудова березова алея.
Всього в деревостані 19 видів деревних порід та 6 видів кущів. Трав’яний покрив у діброві добре розвинений, високий, мозаїчно-барвистий багато в травостої злаків, та все ж переважає лісове різнотрав’я.
Лісові види розміщуються плямами та поодиноко. Плями утворює чистець лісовий (Stachys sylvatica L.), ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria Medik.). Розсіяно в масиві зростає ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa L.), дзвоники ріпчастовидні (Campanula rapunculoides L.), куцоніжка лісова (Brachypodium sylvatica (Huds) Beauv.) та малопоширений для регіону вид – стародуб пруський (Laserpitium prutenicum L.).
На освітлених ділянках та на узліссі в травостої відмічені в'язіль барвистий (Coronilla varia L.), астрагал солодколистий (Astragalus glycyphyllos L.), горлянка женевська (Ajuga genevensis L.), звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), вероніка дібровна (Veronica chamaedrys L.) та інші види.
Незначні площі займають ділянки з лучно-степовою рослинністю, які розміщуються смугою на верхніх частинах схилів.
Основу травостою утворюють такі злаки, як кострець береговий (Bromopsis riparia (Rehm.) Holub), пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Nevski) та куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth), а також лучно-степове різнотрав'я – шавлія дібровна (Salvia nemorosa L.), чебрець Маршалла (Thymus marshaliana Willd.), миколайчики польові (Eryngium campestre L.), парило звичайне (Agrimonia eupatoria L.) та деякі інші види.
Основу прибережно-водної рослинності утворюють гідрофільні види: очерет звичайний або південний (Phragmites australis), рогіз широколистий (Typha latifolia L.), осока лисяча (Carex vulpine L.), серед різнотрав'я – вовконіг високий (Lycopus exsaltatus L. Fil.), плакун верболистий (Lythrum salicaria L.), сідач конопляний (Eupatorium cannabinum L.) та деякі інші види.
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ХОРОЛЬСЬКОГО БОТАНІЧНОГО САДУ
Збереження, вивчення, акліматизація, розмноження в штучних і природних умовах та поповнення ботанічних колекцій рослин, особливо рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення; збагачення біорізноманіття України шляхом введення в культуру інтродукованих видів, впровадження у зелене будівництво та сільськогосподарське виробництво нових високопродуктивних і стійких видів рослин; догляд та утримання колекційних фондів і експозиційних ділянок, реконструкція насаджень; проведення фундаментальних і прикладних науково-дослідних робіт з інтродукції та акліматизації, розмноження та ефективне використання рослин місцевої та світової флори; ведення навчальної, освітньо-виховної та просвітницької роботи в сфері біології, екології, охорони природи, селекції, рослинництва, декоративного садівництва і ландшафтної архітектури.
Згідно фізико-географічного районування, територія ботанічного саду належить до Північної області Придніпровської (Полтавської) рівнини Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції лісостепової зони.
Місцевість, на якій створено ботанічний сад, погорбована, являє собою глибокий яр, по днищу якого йде водоток водозбору р. Хорол. Нині тут побудований каскад чотирьох ставків, до яких прилягають стрімкі заліснені схили, а також прилеглі невеликі плакорні ділянки з лісовою та частково лучною і лучно-степовою рослинністю, що розміщується у верхніх частинах схилів.
У Хорольському ботанічному саду проводяться наукові дослідження у напрямку інтродукції нових південних, в тому числі субтропічних плодових культур відкритого ґрунту з корисними властивостями. Найбільш цінними об’єктами дослідження стали такі культури, як актинідія китайська (Actinidia chinensis Planch.), інжир (Ficus carica L.), азиміна трилопатева (Asimina triloba L. ), хурма віргінська (Diospiros virginiana L.), унабі (Zizyphus jujuba Mill.)
Наукова діяльність спрямована на впровадження високотехнологічного адаптивного садівництва нових видів культур, що потребують мінімуму агротехнічних витрат на культивування завдяки природній стійкості до біотичних та абіотичних факторів середовища.
Основні площі в рослинному покриві займають лісові угруповання.
Особливої уваги заслуговує ділянка старого Дубового гаю. Дубові насадження, що в ньому збереглися, мають парковий вигляд. На даний час Дубовий гай – ботанічна пам’ятка природи.
Перший ярус діброви утворений дубом звичайним, який має вік 100 років і більше. У деревостані домішку становить липа серцелиста (Тіlіа соrdаtа L.) та груша лісова (Pyrus communis L.). Серед столітніх дубів розміщена чудова березова алея.
Всього в деревостані 19 видів деревних порід та 6 видів кущів. Трав’яний покрив у діброві добре розвинений, високий, мозаїчно-барвистий багато в травостої злаків, та все ж переважає лісове різнотрав’я.
Лісові види розміщуються плямами та поодиноко. Плями утворює чистець лісовий (Stachys sylvatica L.), ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria Medik.). Розсіяно в масиві зростає ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa L.), дзвоники ріпчастовидні (Campanula rapunculoides L.), куцоніжка лісова (Brachypodium sylvatica (Huds) Beauv.) та малопоширений для регіону вид – стародуб пруський (Laserpitium prutenicum L.).
На освітлених ділянках та на узліссі в травостої відмічені в'язіль барвистий (Coronilla varia L.), астрагал солодколистий (Astragalus glycyphyllos L.), горлянка женевська (Ajuga genevensis L.), звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), вероніка дібровна (Veronica chamaedrys L.) та інші види.
Незначні площі займають ділянки з лучно-степовою рослинністю, які розміщуються смугою на верхніх частинах схилів.
Основу травостою утворюють такі злаки, як кострець береговий (Bromopsis riparia (Rehm.) Holub), пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Nevski) та куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth), а також лучно-степове різнотрав'я – шавлія дібровна (Salvia nemorosa L.), чебрець Маршалла (Thymus marshaliana Willd.), миколайчики польові (Eryngium campestre L.), парило звичайне (Agrimonia eupatoria L.) та деякі інші види.
Основу прибережно-водної рослинності утворюють гідрофільні види: очерет звичайний або південний (Phragmites australis), рогіз широколистий (Typha latifolia L.), осока лисяча (Carex vulpine L.), серед різнотрав'я – вовконіг високий (Lycopus exsaltatus L. Fil.), плакун верболистий (Lythrum salicaria L.), сідач конопляний (Eupatorium cannabinum L.) та деякі інші види.